Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів: вимоги, порядок та прогалини в регулюванні

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2025 р. № 551 (далі – Постанова № 551) було затверджено Порядок здійснення моніторингу місць утворення, зберігання та видалення відходів (далі – Порядок № 551). Цей моніторинг є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Постанова набирає чинності одночасно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля» від 20.03.2023 р. № 2973-IX. Тобто через шість місяців від дня скасування чи припинення воєнного стану в Україні.

Ключові положення

Визначення моніторингу

Моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів – це систематичне здійснення суб’єктом моніторингу таких дій:

• спостереження за станом довкілля;
• збирання, оброблення, аналіз, зберігання та обмін інформацією щодо:
  • стану місць утворення, зберігання та видалення відходів;
  • ймовірного забруднення довкілля у таких місцях;

• спостереження за обсягами та джерелами утворення відходів;
• спостереження за обсягами викидів і скидів, що здійснюються або можуть здійснюватися в місцях розміщення відходів, відповідно до вимог дозвільних документів;
• внесення відомостей і даних про результати такого спостереження в електронній формі до Інформаційної системи управління відходами (ІСУВ).

Основні вимоги Порядку

Порядок № 551 встановлює вимоги до організації спостереження за станом довкілля у місцях утворення, зберігання та видалення відходів, включно з:

• збиранням, обробленням, проведенням аналізу, зберіганням та обміном інформацією щодо стану місць утворення, зберігання та видалення відходів, ймовірного забруднення довкілля у таких місцях;
• організацією взаємодії суб’єктів господарювання з органами державної влади та місцевого самоврядування в процесі здійснення моніторингу;
• розробленням планів, програм, рекомендацій для ухвалення ефективних управлінських рішень у сфері управління відходами.

Завдання моніторингу

Моніторинг здійснюють із метою:

• систематичного спостереження за станом довкілля в місцях утворення, зберігання та видалення відходів (відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог);
• збирання, оброблення, аналізу, зберігання та обміну інформацією про стан довкілля та можливе його забруднення;
• попередження, своєчасного виявлення змін у стані довкілля, оцінки їх впливу, запобігання негативним наслідкам для здоров’я людей та довкілля, ліквідації наслідків;
• прогнозування змін та розроблення планів чи програм для поліпшення, збереження і відновлення стану довкілля.

Випадки, на які дія Порядку не поширюється

Дія Порядку № 551 не поширюється на:

• місця виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений;
• місця тимчасового зберігання необроблених стічних вод протягом строку та в спосіб, що зазначені в технологічному регламенті експлуатації систем водовідведення, регулювання щодо яких здійснюється відповідно до вимог законодавства про водовідведення та очищення стічних вод;
• місця скидання незабруднених каміння та ґрунтів від експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;
• місця видалення відходів, які належать до об’єктів оброблення відходів, моніторинг яких здійснюється відповідно до Порядку проведення моніторингу об’єкта оброблення відходів, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2023 р. № 1166 (далі – Порядок № 1166).

Основні нововведення

Розширення кола суб’єктів

До суб’єктів, які зобов’язані здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів, включено органи місцевого самоврядування, а також інші суб’єкти, визначені як суб’єкти моніторингу.

Органи місцевого самоврядування не мають статусу суб’єкта господарювання – це органи публічної влади, які діють від імені територіальної громади та наділені владними повноваженнями (ст. 140 Конституції України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Вони можуть бути засновниками комунальних підприємств, які є суб’єктами господарювання, але самі по собі органи місцевого самоврядування не здійснюють господарську діяльність.

Водночас Постанова № 551 чітко вказує, що моніторинг здійснюють не лише суб’єкти господарювання, а й органи місцевого самоврядування. Це обумовлено тим, що органи місцевого самоврядування виконують управлінські функції у сфері управління відходами, зокрема:

• розробляють та затверджують місцеві програми;
• організовують вивезення ТПВ;
• укладають договори з операторами;
• забезпечують контроль за місцями зберігання та видалення відходів у межах територіальної громади.

Тобто органи місцевого самоврядування виступають суб’єктами моніторингу за функціональними ознаками, а не як суб’єкти господарювання.

Інтеграція з ІСУВ на платформі «ЕкоСистема»

Декларація про відходи наразі існує як окрема адміністративна послуга, її подають відповідно до постанови КМУ «Деякі питання подання декларації про відходи» від 07.05.2022 р. № 556. Процес подачі декларації та наповнення ІСУВ – це дві різні процедури, які формально не інтегровані.

У сьогоднішньому стані декларація про відходи є по суті окремою адміністративною звітністю, яка подається формально, без автоматизованого контролю повноти та правдивості інформації. Вона має ряд суттєвих обмежень і недоліків у частині забезпечення прозорого контролю та достовірності інформації щодо управління відходами.

1. Відсутність інтеграції з реєстром спеціалізованих організацій. У формі декларації відсутнє посилання на офіційний реєстр або систему перевірки оброблювачів/перевізників відходів. Тобто неможливо перевірити, чи зазначені в декларації організації (яким передані відходи):

• дійсно мають чинні дозвільні документи;
• внесені до офіційних реєстрів;
• мають технічну спроможність обробляти заявлений тип відходів.

2. Відсутність автоматизованої звірки з даними ІСУВ. Перелік відходів, що зазначається в декларації, заповнюється вручну. Це призводить до того, що класифікація відходів у декларації:

• може не відповідати чинному набору кодів Національного класифікатора відходів;
• може відрізнятися від даних, що подаються до ІСУВ (за умови паралельного ведення баз даних);
• є неконсистентною між різними підприємствами через відсутність автоматичної інтеграції з єдиною системою кодування.

3. Обмежена можливість контролю за реальними потоками відходів, оскільки:

• відсутня обов’язкова прив’язка до реальних ліцензіатів;
• не здійснюється автоматична звірка кількості відходів, які фактично оброблені/передані;
• немає обов’язкової верифікації по маршруту переміщення відходів – неможливо забезпечити контроль повного життєвого циклу відходів (від утворення до кінцевого оброблення).

4. Недостатня деталізація даних. Чинна форма декларації дозволяє:

• подавати агреговані дані без достатньої деталізації щодо конкретних місць утворення, зберігання чи передачі відходів;
• не включати інформацію про потенційний вплив операцій з управління відходами на довкілля.

5. Відсутність механізму перевірки достовірності. Система подачі декларації нині не передбачає:

• автоматичної валідації даних на момент подачі;
• інтеграції з системами дозвільних документів (наприклад, не перевіряється чинність дозволу на операції з відходами в контрагента).

Таблиця 1. Порівняння чинної та оновленої декларації про відходи

Критерій	Декларація про відходи, чинна станом на сьогодні	Оновлена декларація про відходи (відповідно до Порядку № 551)
Нормативна база	Постанова КМУ від 07.05.2022 р. № 556 (до змін, що будуть внесені в цю постанову після набуття чинності постановою № 551)	Постанова КМУ від 13.05.2025 р. № 551
Коло суб’єктів	Утворювачі небезпечних відходів та власники відходів, що не є небезпечними, з річним обсягом понад 50 тонн	Додатково включено органи місцевого самоврядування та інші суб’єкти моніторингу
Форма подання	Електронна форма через Єдиний державний вебпортал електронних послуг	Електронна форма через ІСУВ
Зміст декларації	Основні відомості про обсяги та класи небезпеки відходів	Розширено інформацію про місця утворення, зберігання та видалення відходів шляхом включення даних моніторингу стану довкілля
Періодичність подання	Один раз на рік до 20 лютого року, що настає за звітним	Залишається незмінною
Вимоги до моніторингу	Не передбачено	Обов’язковий систематичний моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів

Обов’язковий моніторинг

Суб’єкти зобов’язані здійснювати систематичний моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів, включно зі спостереженням за обсягами та джерелами утворення відходів, а також за обсягами викидів і скидів, що можуть здійснюватися в цих місцях.

Зміни, внесені Постановою № 551, спрямовані на підвищення прозорості й ефективності системи управління відходами в Україні. Підприємства та органи місцевого самоврядування повинні адаптувати свої процеси до нових вимог, забезпечуючи своєчасне й повне подання декларацій через ІСУВ, а також здійснення необхідного моніторингу.

Особливості подачі декларації про відходи за оновленою формою

Коли Постанова № 551 набере чинності, відбудуться й зміни до процедури подання декларації про відходи. Ці зміни спрямовані на посилення екологічного контролю та вдосконалення системи управління відходами в Україні.

Узгодження форм декларації та обліку

Оновлена форма декларації про відходи суттєво відрізняється від чинної та за структурою наближена до типової форми обліку відходів і звітної форми, затверджених наказом Міндовкілля «Про затвердження Порядку ведення державного обліку відходів та подання звітності та Типової форми обліку відходів» від 26.11.2024 р. № 1534 (далі – Наказ № 1534). Таким чином, оновлена декларація узгоджується з типовою формою первинного обліку та звітністю про відходи за декількома напрямами.

1. Узгодження структури даних. Оновлена форма декларації побудована таким чином, щоб відображати ключові показники, які підприємства вже фіксують у межах типової форми первинного обліку відходів:

• коди відходів відповідно до Національного класифікатора;
• обсяги утворених відходів;
• обсяги переданих / оброблених / видалених відходів.

2. Вирівнювання термінології. У формі декларації використана та сама термінологія, що передбачена для ведення обліку: «утворення відходів», «зберігання», «передача для оброблення», «видалення» тощо. Це спрощує процес перенесення даних з первинного обліку в декларацію без необхідності додаткового перетворення або перерахунку.

3. Узгодження періодичності. Оскільки заповнення і звітної форми, і декларації передбачене на річній основі, це дозволяє використовувати дані первинного обліку як джерело для заповнення декларації.

4. Забезпечення єдиного підходу до звітності. Оновлена форма декларації фактично є річним підсумковим звітом на основі даних первинного обліку. Це дає змогу забезпечити узгодженість:

• внутрішньої звітності підприємства;
• зовнішньої звітності, яку надають усім зацікавленим сторонам.

Розбіжності за показниками

Проте варто також звернути увагу, що не всі показники річної звітності, яку необхідно подавати відповідно до Наказу № 1534, будуть відповідати показникам, наведеним у декларації про відходи. Ці розбіжності виникають з декількох причин.

1. Охоплюють різні категорії відходів. Сфера дії Наказу № 1534 обмежена: він не поширюється на всіх утворювачів відходів, зокрема:

• не охоплює утворювачів побутових відходів (під час передачі на об’єкти/пункти збору), утворювачів біовідходів, що компостують на присадибних ділянках, а також заготівлю та/або перероблення брухту, управління відходами від руйнувань;
• не регламентує подання даних щодо ТПВ від органів місцевого самоврядування.

2. Поширюються на різне коло суб’єктів. Оновлена форма декларації про відходи охоплює ширше коло суб’єктів, включно з:

• утворювачами побутових відходів органів місцевого самоврядування;
• суб’єктами господарювання, які не завжди ведуть типову форму обліку та подають звітність за Наказом № 1534.

3. Різна структура та рівень деталізації даних – причина того, що наразі дані за типовою формою обліку відходів і звітною формою (Наказ № 1534) та дані оновленої декларації про відходи не є повністю узгодженими.

Таблиця 2. Розбіжності у формах обліку та декларації за складом і структурою даних

Елемент	Типова форма обліку + звітність (Наказ № 1534)	Оновлена форма декларації
Перелік відходів	Переважно промислові, небезпечні відходи, не охоплює утворювачів ТПВ, що передають їх відповідно до укладених договорів	Усі види відходів, зокрема й ТПВ
Групи суб’єктів	Не всі суб’єкти (не стосується органів місцевого самоврядування)	Практично всі утворювачі, зокрема й органи місцевого самоврядування
Первинний облік (джерело даних)	Докладно – за джерелами утворення, технологічними процесами	Подається загалом по підприємству або громаді (спрощено)
Місце зберігання	Зазвичай узагальнено	Із зазначенням конкретних місць зберігання

Отже, попри схожість форм оновленої декларації та звітності за Наказом № 1534, вони не є тотожними, оскільки між ними існують суттєві відмінності щодо обсягу та змісту наданої інформації.

Як здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів

Періодичність подання декларації про відходи – один раз на рік до 20 лютого року, що настає за звітним. Однак систематичне спостереження та збір інформації потрібно здійснювати на постійній основі, щоб забезпечити актуальність та достовірність даних, які подають у декларації. Подання декларації є частиною цього процесу та забезпечує офіційне звітування про результати моніторингу.

Особливості моніторингу для підприємств, які є виключно утворювачами відходів

Утворювачі відходів, які підпадають під дію Постанови № 551, повинні:

1. Визначити місця утворення та зберігання відходів. У розумінні Постанови № 551 це:

• місця утворення відходів – спеціально відведені та позначені локації (території, інженерні споруди або їх частини, промислові майданчики тощо), якщо не зазначено інше, відповідно до проєктної документації, де внаслідок виробничих (технологічних) процесів або застосування технологічного обладнання утворюються відходи;
• місця зберігання відходів – спеціально відведена інженерна або інша будівельна споруда або її частина (промисловий майданчик тощо), в якій утримуються відходи, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту утворення таких відходів, що є безпечним для здоров’я людей та довкілля відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог; або спеціально обладнана чи пристосована земельна ділянка (майданчик), призначена для тимчасового (протягом періоду воєнного стану та одного року з дня припинення або скасування воєнного стану) зберігання відходів від руйнувань до їх відновлення чи видалення у спосіб, що не становить загрози здоров’ю людей та довкіллю.

2. Здійснювати систематичний моніторинг стану місць утворення відходів та їх зберігання, зокрема спостереження за обсягами та джерелами утворення відходів, а також обсягами викидів і скидів, що можуть здійснюватися в цих місцях та місцями збереження цих відходів до моменту передачі їх спеціалізованій організації.

3. Збирати та обробляти інформацію щодо стану місць утворення та зберігання відходів і ймовірного забруднення довкілля в таких місцях.

Особливості моніторингу для підприємств – оброблювачів відходів

Відповідно до Постанови № 551, дія Порядку здійснення моніторингу не поширюється на місця видалення відходів, які належать до об’єктів оброблення відходів, моніторинг яких здійснюється відповідно до Порядку № 1166. Що ж тоді означає моніторинг місць видалення та чи повинні оброблювачі відходів здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів?

Зверніть увагу. Для оброблювачів відходів діють обидва Порядки: № 1166 (для об’єкта оброблення) і № 551 (для місць управління відходами, зокрема місць утворення, зберігання, видалення, які не є частиною об’єкта оброблення). Сам факт наявності об’єкта оброблення не звільняє від обов’язків щодо моніторингу за Порядком № 551 інших місць.

Об’єкт оброблення відходів – це, відповідно до законодавства, спеціально спроєктований об’єкт, призначений для здійснення операцій з оброблення відходів (включно з підготовкою до видалення). До таких об’єктів належать, наприклад:

• заводи з механіко-біологічної обробки;
• об’єкти термічної обробки (спалювання);
• об’єкти з компостування, біогазові установки тощо;
• інші інженерно оснащені об’єкти.

У разі, якщо на такому об’єкті здійснюють також видалення відходів (наприклад, на полігоні, що є частиною об’єкта оброблення за проєктною документацією), тоді моніторинг здійснюють відповідно до Порядку № 1166, а не до Порядку № 551.

Інші місця видалення відходів, які не належать до об’єктів оброблення (тобто не мають статусу об’єкта оброблення й не підпадають під Порядок № 1166), продовжують підпадати під дію Порядку № 551.

Приклади таких місць:

• несанкціоновані звалища, що не мають статусу об’єкта оброблення;
• місця ліквідаційного розміщення відходів;
• тимчасові ділянки складування/видалення;
• старі кар’єри, яри тощо, де проводять видалення без належного інженерного облаштування об’єкта оброблення.

Розглянемо типову ситуацію для оброблювача на прикладі умовного ТОВ «Оброблення відходів – Україна». Отже, підприємство:

• має дозвіл/ліцензію;
• експлуатує комплекс оброблення побутових відходів (є об’єктом оброблення), тобто підпадає під дію Порядку № 1166;
• на території має склади непридатної для рециклінгу фракції, тобто має місця для тимчасового зберігання відходів, які підпадають під дію Порядку № 551;
• у процесі оброблення отримує шлаки, осади – це місця утворення та зберігання, які підпадають під дію Порядку № 551;
• має майданчик приймання вхідних відходів: якщо це частина проєктного об’єкта – підпадає під дію Порядку № 1166, якщо окремо – під дію Порядку № 551.

Таблиця 3. Підсумок підходу законодавства

Елемент	Під який Порядок підпадає
Сам об’єкт оброблення (за проєктом)	№ 1166
Приймальні бункери в складі об’єкта	№ 1166
Майданчики для тимчасового зберігання вхідних відходів (окремо)	№ 551
Місця утворення нових відходів у процесі оброблення	№ 551
Місця зберігання нових відходів після оброблення	№ 551
Місця видалення (якщо не включені у проєкт об’єкта)	№ 551

Проблеми в практичному застосуванні Постанов № 551 і № 1166 щодо моніторингу

Запровадження Постанови № 551 «Порядок здійснення моніторингу місць утворення, зберігання та видалення відходів» та Постанови № 1166 «Порядок проведення моніторингу об’єкта оброблення відходів» є важливим кроком у реформуванні сфери управління відходами.

Проте разом із набуттям чинності Постановою № 551 виникне чимало неврегульованостей, пов’язаних зі сферою її дії цієї та застосуванням Постанови № 1166. Одночасне існування цих двох Порядків породжує низку практичних і юридичних проблем, пов’язаних із їх застосуванням, особливо щодо полігонів, звалищ, об’єктів оброблення відходів, а також ролі місцевого самоврядування.

Адже Постанова № 1166 уже встановлює:

Як діяти, щоб уникнути ризиків порушення вимог природоохоронного законодавства

Для уникнення порушень доцільно:

• створити внутрішні документи, які визначають порядок проведення моніторингу, графік та контрольовані показники в місцях утворення, зберігання та видалення відходів;
• залучати лабораторії, які мають відповідні документи для здійснення такої діяльності та досвід у проведенні вимірювань у сфері управління відходами;
• орієнтуватися на чинні стандарти ISO, ДСТУ, інструкції Держекоінспекції, навіть якщо вони не прямо згадані в Порядку № 551;
• вести документацію – зберігати всі документи, пов’язані з проведенням вимірювань для можливого надання зацікавленим сторонам.

Таким чином, хоча існують загальні нормативні документи та методики, підприємствам варто розробляти власні внутрішні процедури та співпрацювати з акредитованими лабораторіями для забезпечення належного моніторингу місць утворення або зберігання відходів.

Які вимірювання необхідно проводити під час моніторингу

Виявлення перевищення встановлених показників якості навколишнього природного середовища в місцях утворення відходів здійснюється шляхом проведення моніторингу, що включає регламентовані спостереження та вимірювання. Це можна зробити кількома способами.

1. Виконання вимірювань у місцях утворення відходів. Суб’єкти господарювання, які здійснюють моніторинг, повинні проводити інструментальні вимірювання:

• складу та обсягів викидів в атмосферне повітря;
• складу та обсягів скидів у водні об’єкти або каналізацію;
• рівнів забруднення ґрунту, землі, води.

2. Порівняння з нормативами. Отримані результати порівнюють із:

• гранично допустимими концентраціями (ГДК) згідно з нормативами охорони атмосферного повітря, води, ґрунтів;
• гранично допустимими викидами (ГДВ) та скидами (ГДС), що встановлені для підприємства.

3. Виявлення перевищень. Якщо результати аналізу перевищують встановлені нормативи, це кваліфікують як екологічне порушення. У такому разі фіксують акт порушення (внутрішній або за участі органів контролю – Держекоінспекції).

Підприємство зобов’язане:

• повідомити про інцидент у державні органи (Держекоінспекція, громада);
• вжити заходів для усунення порушень;
• провести додаткове моніторингове дослідження для підтвердження стабілізації показників.

Що варто зробити вже сьогодні

Постанова № 551 ще не набула чинності. Передбачається, що до моменту її фактичного впровадження можуть бути ухвалені додаткові нормативно-правові акти, методичні рекомендації або офіційні роз’яснення, які деталізуватимуть окремі положення Порядку № 551.

Попри це, уже зараз існує очевидна потреба з боку суб’єктів господарювання та органів місцевого самоврядування в розумінні основних вимог, практичних аспектів та потенційних проблем, які можуть виникнути під час реалізації положень Постанови № 551, а також у взаємодії з чинною Постановою № 1166.

Таким чином, підприємствам та органам місцевого самоврядування доцільно вже розпочинати внутрішню підготовчу роботу, створювати відповідні організаційні процедури та накопичувати інформацію, яка дозволить у майбутньому забезпечити повну відповідність новим вимогам природоохоронного законодавства.