Що робити з відпрацьованими оливами? Процедура правильного вибору підрядної організації

Що містить поняття «відпрацьована олива»? Згідно з постановою КМУ «Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)» від 17 грудня 2012 року № 1221 (далі Постанова № 1221) — це гідравлічні, моторні, трансмісійні та інші мастила (оливи), гальмівні та інші рідини для ізоляції і теплопередачі, які стали непридатними для такого використання, для якого вони спочатку призначалися.

Яким же чином ми їх отримуємо? Для прикладу: при експлуатації моторних олив у двигунах внутрішнього згорання утворюються продукти окиснення у вигляді асфальтно-смолисних сполук, нагарів, лаків та осідають в оливі, так і утворюється відпрацьована (не придатна для повторного використання за призначенням) олива, а саме: з метою запобігання випаданню в осад (на поверхню деталей та піддон картера) вищеперерахованих сполучень в оливу вводять миючо-диспергуючі присадки з класу поверх-нево-активних речовин (ПАР), які утримують продукти окиснення моторної оливи в колоїдному стані. Коли присадки у вільному стані практично вичерпані, продукти окиснення випадають в осад, спричинюючи зношування двигуна. У процесі роботи у двигунах нафтові оливи контактують з металами, піддаються впливу різноманітних чинників навколишнього середовища (температури, тиску, електричного поля, світла та інших факторів), під дією яких з часом відбувається зміна властивості оливи: окислення, полімеризація, конденсація вуглеводнів, обвуглення (неповне згорання), забруднення механічними домішками та заводнення. В результаті в оливі накопичуються асфальтно-смолисті сполуки, колоїдні частинки, кокс та сажа, різні солі, кислоти, металева стружка та пил, волокнисті речовини і вода. Весь цей складний процес зміни фізико-хімічних властивостей оливи називається її амортизацією та/або старінням.

Аналіз умов експлуатації визначив найбільш типові забруднення відпрацьованих олив:

1

  вода розчинена чи у вигляді емульсії;

2

продукти термічного розкладу;

3

 первинні та вторинні продукти окислення;

4

механічні домішки;

5

розрідження олив паливом.

Якщо є експлуатація і забруднення, відповідно мають з’явитись відходи. Але, працюючи в сфері переробки та утилізації відпрацьованих олив з 2015 року, я зрозуміла, що останніми роками відпрацьовані оливи вже остаточно втратили своє значення як поняття «відходи» і досить швидко перейшли до сутності «товари». І на жаль, в нашій країні, торгівля цими відходами відбувається без всякого розуміння «правильного поводження» з ними. А між іншим, згідно з вищезгаданою Постановою № 1221 ці відходи включені як небезпечні до розділу «А» Жовтого переліку відходів і поводження з ними здійснюється тільки за умови наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

Отже, їх не можна продавати будь-кому і торгувати ними будь-як. Адже це не є безпечною і офіційно дозволеною діяльністю. Фізичні чи юридичні особи, які не є ліцензіатами в даній сфері не мають уявлення і необхідного обладнання для правильного збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих олив і дуже часто просто спалюють їх, виливають до каналізації, водойм чи в землю тощо.

Важлива інформація:

у разі потрапляння використаного мастила на землю — повністю знищується рослинність. З поверхні землі відпрацьовані оливи змиваються дощами в водойми, покриваючи їх поверхню плівкою, яка поширюється по воді у вигляді емульсійних частинок по всій її товщині, осідаючи разом з мулом на дно. Все це перешкоджає природній аерації води, змінює її склад, викликає дефіцит кисню, порушує екологічні процеси водойми, а також — екосистеми в цілому.

То чи можуть відпрацьовані оливи, якщо це «небезпечні відходи» все ж бути «товаром»? Можуть. Але за певних умов:

1) якщо їх купує суб’єкт господарювання, який має Ліцензію (на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з нафтопродуктами, які не є придатними для використання за призначенням) і при цьому цей суб’єкт має матеріально-технічну базу для переробки і утилізації відпрацьованих олив;

2) якщо продавець відпрацьованих олив забезпечить певні їх характеристики, як товару, а саме:

  • відсутність у складі олив будь-яких механічних домішок, а також дрантя, болтів, стружки та інших сторонніх предметів;
  • об’ємна частка вмісту води в складі олив не повинна перевищувати 2 %;
  • відсутність у складі олив будь-яких мастильно-охолоджуючих рідин (тосол, антифриз тощо).

За дотримання кількох умов відпрацьовані оливи можуть вважатися «товаром»

При виконанні і забезпеченні цих двох умов відпрацьовані оливи дійсно можуть вважатися «товаром», але тільки як сировина для обробки (переробки), утилізації та/або знешкодження, а до здійснення хоча б однієї з цих операцій це є «небезпечні відходи», і збирати чи зберігати їх (до передачі Ліцензованій компанії) потрібно за певними правилами, а саме:

  • Утворене відпрацьоване мастило суб’єкти господарювання мають збирати роздільно, тобто мастило на різних агрегатах збирається в окремі ємності (наприклад моторне мастило слід збирати окремо від трансмісійного);
  • Заміна відпрацьованих мастил (олив) має бути здійснена у місцях, призначених для цього, та зливатися в ємності, що відповідають нормативним вимогам;
  • Підлога чи будь-яка інша поверхня під тарою для збору сировини має бути застелена товстою ганчіркою;
  • Необхідно уникати розлиття мастил. Якщо це все ж сталось — присипати забруднене місце піском, зібрати в пакет і повідомити ліцензовану компанію (за необхідності вжити заходів зі знешкодження та/або видалення забрудненого ґрунту чи поверхні за допомогою ліцензованого підприємства;
  • Не можна допускати потрапляння будь-яких домішок (води, охолоджуючих, миючих, гальмівних та ін.) рідин та механічних забруднень;
  • Потрібно тримати тару для збору герметично закритою, відкриваючи тільки при додаванні сировини.

Зібрану відпрацьовану оливу, слід зберігати таким чином, щоб уникнути забруднення навколишнього середовища, а саме, не слід допускати (п. 15 Постанови № 1221):

  • потрапляння відпрацьованих мастил (олив) у поверхневі та підземні води, ґрунти, а також у каналізаційні системи та в контейнери для збирання побутових відходів;
  • будь-яких операцій поводження з відпрацьованими мастилами (оливами), які можуть призвести до викидів забруднюючих речовин в атмо-сферне повітря;
  • захоронення, а також змішування відпрацьованих мастил (олив) з паливом, охолоджуючими та гальмівними рідинами, розчинниками та іншими подібними речовинами і матеріалами;
  • спалювання відпрацьованих мастил (олив) без наявності ліцензії на їх утилізацію чи видалення.

Все вищевикладене важливо, тому що постійне введення дедалі більшої кількості поліфункціональних присадок з метою підвищення експлуатаційних характеристик та збільшення терміну роботи мастильних олив призводить до накопичення у відпрацьованих моторних оливах (ВМО) сполук, токсичних для навколишнього середовища. У ВМО ідентифіковано понад 140 видів канцерогенних поліциклічних вуглеводнів (КПВ). Кількість цих сполук збільшується в міру збільшення терміну експлуатації олив. Саме тому дуже важливо щоб збором, обробленням, переробкою, утилізацією та іншими операціями, пов’язаними з відпрацьованими оливами, займались професійні компанії, в яких є відповідна Ліцензія, що означає наявність обладнання та технології, а також контролю з боку екологічних органів виконавчої влади. А ви, своєю чергою, — збирайте і зберігайте (встановлений термін до одного року без наявності ліцензії) відпрацьовані оливи правильно і вам за це заплатять! Давайте наведемо чистоту та порядок, збудуємо чисту та екологічну країну разом! Не чекайте, що хтось зробить це за ВАС — ПОЧНІТЬ ІЗ СЕБЕ!