COP28: інсайти кліматичних рішень

У Дубаї завершилася чергова конференція учасників Рамкової конвенції ООН щодо зміни клімату (COP28).

Конференція Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату 2023 року, або Конференція сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), відома як COP28 (абревіатура від англ. Conference of the Parties of the UNFCCC), була 28-ю конференцією ООН зі зміни клімату та відбувалася з 30 листопада по 12 грудня в Експо-Сіті, Дубай, Об’єднані Арабські Емірати.

Передісторія

COP – це назва конференцій ООН зі зміни клімату. Їх метою є огляд прогресу, досягнутого членами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) щодо обмеження зміни клімату.

Конференцію COP проводять щорічно (окрім 2020 року у зв’язку з пандемією COVID-19) із 1995 року. Захід має на меті узгодити політику урядів щодо обмеження підвищення глобальної температури й адаптації до наслідків, пов’язаних зі зміною клімату.

Сторони-учасниці – це уряди, які ратифікували Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), Кіотський протокол та/або Паризьку угоду.

COP щорічно змінює країну-господаря, згідно з ротацією між регіонами світу. Країна, яка приймає учасників, призначає президента для нагляду за дискусіями, який відіграє вирішальну роль у взаємодії з урядами й іншими зацікавленими сторонами, пропонує напрям і бачення та, зрештою, сприяє формулюванню досягнутих домовленостей.

Ці конференції є провідними глобальними форумами для багатостороннього обговорення питань зміни клімату та мають неймовірно насичений графік. Конференції, які щорічно чергуються між п’ятьма регіональними групами ООН, є офіційними зустрічами Конференції Сторін (Conference of the Parties (COP)), Конференції Сторін, що виступає в якості зустрічі Сторін Кіотського протоколу (Conference of the Parties serving as the meeting of the Parties to the Kyoto Protocol(CMP)), і Конференції Сторін, яка виступає в якості наради Сторін Паризької угоди (the Conference of the Parties serving as the meeting of the Parties to the Paris Agreement (the CMA)).

До них також належать засідання допоміжних органів (the SBSTAand the SBI) та будь-які спеціальні групи для переговорів. Секретаріат Рамкової конвенція ООН зі зміни клімату (РКЗК ООН, англ. United Nations Framework Convention on Climate Change, UNFCCC) підтримує всі установи, які беруть участь у переговорах, а також Бюро COP/CMP/CMA, що є виконавчим органом, який консультує президента конференції.

Рішення під час COP приймають на підставі консенсусу, що робить процес досягнення згоди важким та емоційно насиченим у зв’язку з різними потребами й інтересами сторін, що беруть участь у конференції.

За останні два десятиліття конференції Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату експоненціально зросли в масштабах: від невеликих робочих сесій до найбільших щорічних конференцій, які наразі проводять під егідою Організації Об’єднаних Націй, і є одними з найбільших міжнародних зустрічей у світі. Міжурядові переговори також стають дедалі складнішими та включають дедалі більшу кількість офіційних осіб урядів у всьому світі на всіх рівнях, а також величезну кількість представників громадського суспільства та глобальних ЗМІ.

Передумови проведення COP28

COP28 відбувся на тлі того, що 2023 рік став офіційно найспекотнішим в історії. Глобальна температура була вищою за доіндустріальну на 1,4°C, що максимально близько до межі в 1,5°C. Кожен місяць, починаючи з червня, був найспекотнішим за всю історію спостережень, а у листопаді два дні температура була вищою за доіндустріальний рівень на 2 градуси.

На COP28 завершився перший цикл «глобальної інвентаризації» кліматичних планів (Global Stocktake – GST), куди країни-підписантки Паризької угоди подають звіти щодо стану виконання своїх кліматичних цілей. Кожне підбиття підсумків – це дворічний процес, який відбувається що п’ять років для оцінювання спільного прогресу світу в досягненні кліматичних цілей.

У вересні 2023 року, напередодні відкриття COP28, Організація Об’єднаних Націй опублікувала першу дворічну оцінку глобального прогресу в уповільненні кліматичних змін під назвою «Глобальний підсумок». Цей тип огляду було створено під час COP26 у Глазго та планують повторювати що п’ять років. У доповіді йшлося, що необхідна поступова відмова від викопного палива. Раніше ООН уникала подібних заяв.

Глобальне підбиття підсумків вважають центральним результатом COP28, оскільки воно містить усі елементи, які обговорювали, і тепер можуть бути використані країнами для розроблення більш ефективних планів заходів щодо зміни клімату до 2025 року. Підсумок визнає наукове підґрунтя, яке вказує на необхідність скоротити на 43% глобальні викиди парникових газів до 2030 року порівняно з рівнем 2019 року, щоб обмежити глобальне потепління до 1,5°C. Але у ньому зазначено, що сторони не досягають цілей Паризької угоди.

Основні суперечливі моменти COP28

Конфлікт інтересів

Конференція COP28 зазнала широкої критики ще до її початку у зв’язку з суперечливим президенством Султана Аль Джабера (керівного директора та головного виконавчого директора Національної нафтової компанії Абу-Дабі (ADNOC Group) і державного бізнесу з відновлюваних джерел енергії «Masdar»). Це перший випадок в історії COP, коли генеральний директор нафтової компанії очолює конференцію.

Країна-господар (Об’єднані Арабські Емірати) є однією з найбільш вразливих до зміни клімату країн світу у зв’язку з дуже жарким і вологим кліматом. Червоне море та Перська затока є регіонами з найбільшою кількістю екстремальних температурно-вологісних явищ у світі, у яких кілька разів були перевищені безпечні пороги температури. Іншими наслідками, які відчувають у регіоні, є пилові бурі, підвищення рівня моря та посуха. Водночас ОАЕ також відома своєю непрозорою екологічною політикою та роллю основного виробника викопного палива.

Чимало делегатів мали сумніви, що саміт, організований нафтовою державою, через конфлікт інтересів зможе привести світ до низьковуглецевого майбутнього. Заяви про грінвошинг Аль Джабера, юридична неможливість критикувати еміратські корпорації в ОАЕ, прихований доступ ADNOC до електронної пошти конференції та запрошення сирійського президента – усе це викликало занепокоєння щодо чесності конференції. Ботоферми, організовані для захисту Аль Джабера та ОАЕ, також були виявлені в червні 2023 року. 21 листопада Аль Джабер заявив перед початком конференції, що за поступовою відмовою від використання викопного палива в досягненні 1,5°C немає наукового підґрунтя. Шість днів потому з’явилися витоки документів, що свідчили про плани ОАЕ розширювати виробництво викопного палива та використати конференцію для укладання нових угод із торгівлі викопним паливом з іншими країнами. Це викликало міжнародний резонанс. Аль Джабер заперечив ці звинувачення і стверджував, що ОАЕ не потребує головування на конференції для укладання ділових угод.

Окрім цього, державні нафтові та газові родовища в ОАЕ було звинувачено у щоденному факельному спалюванні газу, незважаючи на те, що 20 років тому вони взяли на себе зобов’язання дотримуватися політики нульового регулярного спалювання.

Факельне спалювання – це спалювання видобутого газу, який не збирається та не продається. Світовий банк назвав його «марнотратним і забруднювальним». Спалювання відбувається, коли не встановлено обладнання для його уловлювання, або коли газ має бути несподівано викинутий із міркувань безпеки. Факельне спалювання також дає змогу вивільнити деяку кількість незгорілого газу метану, який є потужним парниковим газом.

Усе це призвело до закликів щодо зняття Аль Джабера з головування на COP28. Утім, він залишився на цій посаді. Окрім того, для участі в саміті зареєструвалися щонайменше 1 300 співробітників організацій зі сфери видобування викопного палива. Організатори вважають, що такі організації також мають брати участь у переговорах. Деякі з них, наприклад, такі нафтогазові гіганти, як «Shell», «Chevron», «TotalEnergies» зазначили, що брали участь у саміті, щоб просувати зелені та низьковуглецеві технології.

Найбільший вуглецевий слід від COP28

Кілька коментаторів критикували той факт, що COP28 мала понад 70 000 акредитованих відвідувачів, а також використання приватних літаків багатьма особами для участі. За оцінками, ця зустріч матиме найбільший вуглецевий слід серед усіх кліматичних самітів.

Серед іншого також мали місце звинувачення у придушенні протестів екоактивістів і використання цифрового стеження за правозахисниками та членами громадянського суспільства в ОАЕ, разом із учасниками COP28.

Рішення, прийняті на COP28

Основна угода конференції щодо відмови від викопного палива ґрунтувалася на Глобальному підсумку, який опублікували у вересні 2023 року. Документ зафіксував, що країни не наближаються до зменшення впливу на глобальне потепління.

Відмова від використання вугілля, нафти та газу стала одним із найбільш суперечливих питань дубайської конференції. Хоча вже давно визнано, що зміну клімату спричиняє спалювання вугілля, нафти та газу, багато урядів не мають наміру зупинятися в цьому плані чи переглядати наявні підходи. Більше того, згідно з новою доповіддю ООН, нафтові держави навіть планують значне розширення виробництва, що «підірве світовий вуглецевий бюджет і поставить під загрозу майбутнє людства».

До всього через недосягнення згоди в цьому році щодо поетапної відмови від викопного палива виникла загроза підриву довіри до саміту, оскільки під час минулорічних перемовин делегати не змогли закликати до поетапної відмови від усіх видів викопного палива, попри те, що за це виступала коаліція з 80 країн. Практично з усіх питань під час минулорічного COP27 не було досягнуто прогресу або навіть спостерігався регрес. У тексті остаточного рішення зменшили важливість мети утримання підвищення глобальної температури в межах 1,5°C, повторили з рішення COP26 фразу «зменшення використання вугілля» замість повної відмови та не врахували інші види викопного палива. Було очевидно, що політика країни-господаря в питаннях клімату впливає на потенціал переговорів. Очікували, що 2023 рік навряд чи стане виключенням.

Переговори були близькі до провалу, але через протест малих тихоокеанських островів, які дуже постраждали у зв’язку зі зміною клімату, країни погодилися «відійти» від викопного палива.

Фінальний документ зустрічі обговорювали кілька днів. Суперечки тривали навколо пункту щодо відмови від використання викопного палива, а саме вугілля, нафти та газу. Позиції країн розподілилися від тих, які виступали за поступову відмову, до тих, хто висловився проти навіть згадки викопного палива у фінальному документі.

Терміни проведення COP28 були продовжені на один день, оскільки учасники ніяк не могли дійти згоди. У підсумку учасники конференції не змогли взяти на себе чіткі зобов’язання щодо відмови від викопного палива, хоча саме відмову обговорювали як один із варіантів фінального рішення. Наприклад, Саудівська Аравія, росія та Ірак заявили, що не підтримують текст, якщо він закликатиме до відмови від викопного палива. Країни-підписанти також пішли на поступки в деяких пунктах угоди. Так, Китай та Індія не збираються відмовлятись від вугільних електростанцій. Обидві держави заразом будують нові потужні заводи, щоб задовольнити попит, який зростає. Тож у результаті з їх же подачі також було виключено пункт про припинення будівництва нових вугільних станцій.

Врешті COP28 завершилася угодою, яка засвідчує про «початок кінця» ери викопного палива. У документі все ж прописали скорочення використання країнами вугілля, нафти та газу, але не вказали конкретні цифри та терміни. 13 грудня Аль Джабер оголосив про досягнення остаточної компромісної угоди між залученими країнами, яка закликає всі країни відмовитися від викопного палива «справедливим, упорядкованим і рівноправним чином», щоб запобігти найгіршим наслідкам зміни клімату, а також «прискорити дії в цьому критичному десятилітті, щоб досягти нульового рівня викидів до 2050 року відповідно до наукових даних». Буквально в документі міститься заклик до «переходу від викопних енергоресурсів в енергетиці чесним, упорядкованим і справедливим шляхом, щоб досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року».

Угода визнала, що викиди від викопного палива у розвинених країнах досягнуть піка у 2025 році. Передбачають, що протягом наступних двох років кожна країна представить детальний план того, як вона планує скоротити викиди парникових газів до 2035 року.

Глобальний пакт – перший в історії самітів COP, де прямо згадано про необхідність відмовитися від усіх видів викопного палива. Але, тим не менш, він усе одно зазнав широкої критики через відсутність чітких зобов’язань щодо відмови або скорочення використання викопного палива. Угода не є юридично обов’язковою, має рекомендаційний характер, тому не може змусити країни відмовитися від викопного палива.

Загалом учасники конференції пообіцяли виділити 85 мільярдів доларів на різні кліматичні проблеми та зробили 10 обіцянок.

1. Коаліцію високих амбіцій багаторівневого партнерства (CHAMP) для заходів, пов’язаних зі зміною клімату, підписала 71 країна, серед яких США, Бразилія, Франція, Німеччина. Документ передбачає зобов’язання щодо сприяння міжнародним і субнаціональним кліматичним заходам, збільшення зусиль для адаптації до зміни клімату, збереження біорізноманіття для обмеження потепління до 1,5 градусів.

У короткостроковій перспективі до 2025 р. Сторони зобов’язуються висунути амбітні національно визначені внески на наступному етапі здійснення планів дій щодо клімату.

Національно визначені внески (НВВ) – це національні плани, розроблені кожною стороною, що підписала Паризьку угоду, для вирішення проблем зміни клімату. Національно визначені внески, відображені у національних планах дій щодо клімату, повинні переглядатися що п’ять років. Водночас кожен наступний національно визначений внесок повинен показувати прогрес порівняно з поточним і відображати найбільш можливі амбіції та відповідні можливості у світлі національних обставин.

Сторони погодили цілі для Глобальної мети з адаптації (GGA) та її структуру, яка визначає, куди має дійти світ, щоб бути стійким до наслідків зміни клімату й оцінити зусилля країн.

Концепція GGA відображає глобальний консенсус щодо цілей адаптації та потреби у фінансуванні, технологіях і підтримці з розбудови потенціалу для їх досягнення.

2. Декларацію лідерів ОАЕ щодо глобальної системи фінансування боротьби зі зміною клімату було підписано 13 країнами, серед яких Сполучені Штати, Індія, Великобританія, Німеччина.

На COP28 тривали дискусії щодо встановлення «нової колективної кількісної цілі щодо кліматичного фінансування» на 2024 рік із урахуванням потреб і пріоритетів країн, що розвиваються. Зелений кліматичний фонд (GCF) отримав поштовх до свого другого поповнення: шість країн пообіцяли нове фінансування на COP28, а загальна сума обіцянок становить рекордні 12,8 млрд доларів США від 31 країни, також очікують подальші внески.

Вісім урядів-донорів оголосили про нові зобов’язання перед Фондом найменш розвинутих країн і Спеціальним фондом зі зміни клімату на загальну суму понад 174 млн доларів США на сьогоднішній день, тоді як на COP28 було зроблено нові зобов’язання на загальну суму майже 188 млн доларів США до Фонду адаптації.

Однак, як зазначено в глобальному аналізі, ці фінансові обіцянки далеко не дотягують до трильйонів, які зрештою знадобляться для підтримки країн, що розвиваються, у переході на чисту енергію, реалізації їхніх національних кліматичних планів і зусиль з адаптації.

Нова ціль, яка буде починатися з базової лінії в 100 млрд доларів США на рік, стане будівельним блоком для розробки та подальшої реалізації національних кліматичних планів, які мають бути виконані до 2025 року, і 5 – 7 трильйонів доларів до 2030 року для боротьби зі зміною клімату, проведення боргової реформи, запровадження механізму ціноутворення на викиди, мобілізації концесійного та приватного капіталу.

Щоб забезпечити таке фінансування, у глобальному аналізі звернено увагу на важливість реформування багатосторонньої фінансової архітектури та прискорення поточного створення нових та інноваційних джерел фінансування.

3. Декларацію щодо клімату та здоров’я схвалено 143 країнами, серед яких Європейський Союз, Китай і Сполучені Штати. Декларація охоплює зобов’язання щодо зменшення негативного впливу змін клімату на здоров’я у співпраці з корінними народами, жінками, місцевими громадами та працівниками охорони здоров’я, запобігання поширенню зоонозів (природно-осередкових інфекцій, тобто таких інфекційних хвороб, що звичайно поширені у тварин, але здатні іноді передаватися від тварин до людини). Варто зазначити, що COP28 є першою COP, де обговорювали вплив зміни клімату на здоров’я населення.

4. Декларацію щодо клімату, допомоги, відновлення та миру прийнято 82 країнами, серед яких Канада, Китай, Україна, США, Руанда. Декларація містить зобов’язання щодо сприяння миру, екологічній політиці, яка підтримує мир, запобігає зміні клімату, що сприяє посиленню конфліктів, допомагає та розширює можливості людей, які постраждали від деградації навколишнього середовища та конфлікту.

5. Глобальну обіцянку щодо відновлювальної енергії та енергоефективності підписали 130 країн, зокрема Бутан, Бразилія, Європейський Союз, Ангола, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Чад. Країни зобов’язалися вважати енергоефективність «первинним паливом» і подвоїти швидкість підвищення енергоефективності «із приблизно 2% до понад 4% щороку до 2030 року». Вони також пообіцяли потроїти потужності відновлюваних джерел енергії до 2030 року, забезпечивши справедливий перехід, збільшити використання відновлюваних джерел енергії та енергоефективність у «екологічно відповідальний спосіб».

Список також включає прискорення зусиль щодо поступового скорочення використання вугільної енергетики без використання вугілля, відмови від використання неефективного викопного палива, паливні субсидії та інші заходи, які сприяють переходу від викопного палива в енергетичних системах, упорядкованим і справедливим чином, причому розвинені країни продовжують брати на себе провідну роль.

6. Декларацію щодо сталого сільського господарства, стійких продовольчих систем і заходів щодо клімату було прийнято 159 країнами, зокрема Австралією, Білоруссю, Бразилією, Китаєм і Сполученими Штатами. Він включає зобов’язання зробити глобальну продовольчу систему більш кліматично стійкою, сприяти продовольчій безпеці, допомагаючи вразливим верствам населення, перейти до сталого управління водними ресурсами, включити продовольчі системи до стратегій кліматичних заходів, захистити та відновити природу.

7. Гендерно чутливі справедливі переходи та партнерство щодо кліматичних заходів. Охоплює 76 країн, серед яких Канада, Китай, Швеція, Демократична Республіка Конго, Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати. Декларація містить зобов’язання забезпечити справедливий перехід із урахуванням впливу на жінок, особливо корінних жителів, сільських жителів і осіб з обмеженими можливостями.

Паралельно з офіційними переговорами простір Global Climate Action на COP28 забезпечив платформу для урядів, компаній і громадянського суспільства для співпраці та демонстрації своїх реальних кліматичних рішень.

8. Глобальне холодопостачання. Підтримала 61 країна, зокрема Данія, Японія, Канада, США та Іспанія. У декларації згадується вплив посилення штормів, спеки на здоров’я та економіку (включно з харчовими відходами), а також внесок індустрії холодопостачання в зміну клімату. Підписанти, серед іншого, зобов’язалися скоротити викиди парникових газів у промисловості холодопостачання на 68% до 2050 року, підвищити коефіцієнт ефективності обладнання для кондиціонування повітря вдвічі до 2030 року, розробити національний план холодопостачання, збільшити зелені та блакитні зони в містах та сприяти пасивному холодопостачанню (що може «зменшити охолоджувальне навантаження будівлі більш ніж на 25%»).

9. Декларацію про наміри схвалено 37 країнами. Вона містить різні зобов’язання вдосконалювати водневі двигуни (включаючи похідні водню) як кліматичне рішення.

10. Спільну заяву щодо клімату, природи та людей було підтримано 18 країнами, зокрема Китаєм, Сполученими Штатами, Канадою, Францією, Німеччиною, Великобританією. У заяві визнано, що проблеми зміни клімату, втрати біорізноманіття, деградації землі, деградації океану та соціальної нерівності взаємопов’язані та не можуть бути вирішені окремо. Тому підписанти зобов’язуються об’єднати плани вирішення проблем в одну комплексну стратегію.

Серед іншого були проведені переговори.

■ Щодо функціонування фонду втрат і збитків, внесення початкового внеску. Позитивним результатом переговорів можна вважати введення в дію фонду втрат і збитків (Loss and Damage Fund) і механізмів фінансування. Цього рішення громадянське суспільство та країни, що розвиваються, домагалися три десятиліття. Фонд допомагатиме бідним країнам справлятися з наслідками зміни клімату, такими як повені, посухи тощо. Також було досягнуто домовленості про те, що Управління ООН зі зменшення ризиків стихійних лих і Управління ООН з обслуговування проектів розмістять секретаріат Мережі Сантьяго з питань втрат і збитків. Ця платформа стане каталізатором технічної допомоги країнам, що розвиваються та які особливо вразливі до несприятливих наслідків зміни клімату.

Однак багато питань функціонування фонду поки що залишаються невирішеними. Зокрема, незрозуміло, хто і в якому обсязі сплачуватиме в нього внески. Поки що у фонді є лише початкові добровільні внески країн, зроблені під час конференції (зобов’язання перед фондом почали надходити відразу після ухвалення рішення, на загальну суму понад 700 мільйонів доларів США).

■ Щодо розширеної системи прозорості. Переговори щодо «розширеної системи прозорості» на COP28 заклали основу для нової ери реалізації Паризької угоди. Відділ ООН зі зміни клімату розробляє інструменти прозорого звітування та аналізу для використання Сторонами, які були продемонстровані та протестовані на COP28. Остаточні версії інструментів звітності мають бути надані Сторонам до червня 2024 року.

Також було підписано декларацію щодо розвитку ядерної енергетики.

22 країни, серед яких і Україна, закликали світ розвивати ядерну енергетику. В ухваленій ними Декларації визнається ключова її роль цієї галузі для досягненні глобального нульового чистого викиду парникових газів до 2050 року. Окремо наголошується на потребі співпрацювати, щоби потроїти потужності атомної енергетики в усьому світі до 2050 року.

Документ підтримали США, Україна, Болгарія, Канада, Чехія, Фінляндія, Франція, Гана, Угорщина, Японія, Республіка Корея, Молдова, Монголія, Марокко, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Швеція, Об’єднані Арабські Емірати та Велика Британія.

Також сторони зобов’язалися вжити внутрішніх заходів для забезпечення відповідальної експлуатації атомних електростанцій та відповідності найвищим стандартам безпеки, стійкості та нерозповсюдження, а також відповідального поводження з відпрацьованим ядерним паливом протягом тривалого періоду.

У декларації констатується, що нові ядерні технології не потребують великих площ для розміщення та разом з відновлюваними джерелами енергії сприяють декарбонізації не лише енергетики, а й інших вуглецевоємних секторів економіки.

Сторони зобов’язалися мобілізувати інвестиції в атомну енергетику, зокрема за допомогою інноваційних механізмів фінансування та залучення міжнародних фінансових установ.

Основні рішення
та угоди України на COP28

На COP28 Україна вже вдруге організувала власний павільйон у межах кліматичної конференції ООН. Окрім викликів, пов’язаних із кліматичною кризою, перед Україною також стоїть нагальний виклик – війна росії проти України. Павільйон був представлений інсталяціями, що розповідають про нищівні наслідки російської агресії для довкілля. Українська експозиція складалася з трьох блоків: «Каховка», «Наслідки» та «Відновлення».

На заходах у павільйоні говорили про потенціал відновлюваної енергетики України та її роль у досягненні цілей сталого розвитку Європи, «зелене» відновлення, наслідки змін клімату в окупованому Криму, а також про вплив збройних конфліктів на довкілля.

Під час COP28 для України було важливо підтримати ініціативу з відмови від викопного палива, оскільки це не лише питання подолання кліматичної кризи, а й посилення енергонезалежності та національної безпеки. Кліматичні переговори, окрім іншого, є важелем впливу на дії агресора й опосередкованим інструментом недопущення фінансування агресії за допомогою викопних палив у майбутньому.

Це питання також є дуже важливим і в рамках євроінтеграції України. Декарбонізація і реалізація принципів Європейського зеленого курсу стали ще більш актуальними питаннями у зв’язку з процесом планування повоєнної відбудови, зокрема розроблення Плану відновлення. Планування відбудови України на засадах Зеленого відновлення та інтеграція у цей процес плану із декарбонізації – шанс на сталий розвиток України.

Також понад два десятки країн, серед яких Україна, підписали Декларацію про потрійне збільшення потужностей атомної генерації до 2050 року порівняно з показниками 2020-го. У аналізі цього рішення Міжнародне енергетичне агентство назвало його основним важелем, який обмежить викиди вуглецю та дасть змогу зменшити ризики глобального потепління. Українські екоактивісти розкритикували це рішення у зв’язку зі шкідливістю відходів атомної генерації, великими фінансовими витратами на АЕС та аварійну безпеку.

Україна також провела низку двосторонніх зустрічей і уклала угоди з:

Німеччиною – щодо євроінтеграції сфери захисту довкілля, подолання наслідків російської агресії для довкілля, підтримці відновлення, упровадження систем торгівлі квотами на викиди парникових газів і моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ);

Фінляндією – щодо удосконалення державної системи моніторингу атмосферного повітря в Україні, а також обміну досвідом;

Японією – щодо реалізації меморандуму про декарбонізацію різних секторів економіки.

Окрім того, Україна уклала меморандум з Італією, який передбачає низку ініціатив, а саме:

• передачу технологій та розбудову потенціалу в секторі відновлюваної енергії та енергоефективності;
• обмін найкращими практиками та знаннями в енергетичному переході та інноваційних технологіях у процесі декарбонізації;
• прискорення розгортання та використання відновлюваного водню, біогазу та біометану;
• посилення участі громадськості й обмін перспективним досвідом в управлінні енергетичною системою, включно з редакцією Національного енергетичного та кліматичного планів (NECP).

Також під час конференції СОР28 Україна приєдналася до Кліматичного клубу, ставши 37-м учасником міжурядового форуму для обміну думками з питань декарбонізації промисловості й активізації колективних дій у світі.

Що далі?

Попри заяви, що прийнята на COP28 угода про відмову від викопного палива є «приводом для оптимізму», екоактивісти та вчені назвали її слабкою та відзначили, що вона мало допомагає вирішити зростальну проблему викидів в атмосферу, які спричиняють глобальне потепління. Країни мають лише шість років, щоб досягти цілі щодо скорочення викидів парникових газів на 45%. Але нині вони далекі від досягнення цієї мети, а нова угода передбачає високі рівні викидів на роки вперед. Тому температура продовжуватиме зростати.

На COP28 Сторони погодилися, що Азербайджан стане організатором COP29 із 11 по 22 листопада 2024 року, а Бразилія – організатором COP30 із 10 по 21 листопада 2025 року.

Наступні два роки будуть критичними. На COP29 уряди повинні визначити нову мету кліматичного фінансування, що відображатиме масштаб і терміновість кліматичної проблеми. А на COP30 вони повинні підготуватися до нових національно визначених внесків, які стосуються всієї економіки, охоплюють усі парникові гази та повністю відповідають граничній температурі 1,5°C.