Концепція держпрограми підтримки підприємств до 2030 року – важливий крок для впровадження НДТМ

Промислове забруднення – одна з найгостріших екологічних проблем сучасності. Основною причиною є інтенсивний розвиток промисловості та широке використання викопного палива, що спричиняє зростання викидів у повітря, воду й ґрунт.

Суттєвий вплив має глобалізація: у прагненні знизити витрати чимало підприємств нехтують екологічними стандартами, а країни з м’яким регулюванням стають осередками виробництва, яке призводить до забруднення. До цього додаються недосконала екополітика, слабкий контроль, застарілі технології та орієнтація бізнесу на короткостроковий прибуток замість довгострокової стійкості.

В Україні ситуація особливо загострилася через наслідки війни: зруйновані промислові об’єкти стали джерелами небезпечного забруднення, а їхнє відновлення вимагає впровадження сучасних екологічних рішень згідно з європейськими стандартами. Враховуючи, що техногенне навантаження в Україні в декілька разів перевищує середній рівень у Європі, а енергоємність економіки залишається критично високою, упровадження найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) є необхідною умовою сталого розвитку.

Саме тому постановою № 522 від 6 травня 2025 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію Державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують найкращі доступні технології та методи управління, на період до 2030 року (далі – Програма). Постанова офіційно набула чинності 9 травня 2025 року.

Ухвалення Програми до 2030 року є обґрунтованим кроком. Вона передбачає державну підтримку підприємств під час переходу на екологічно безпечні та ресурсоефективні технології, що зменшить обсяги забруднення, підвищить енергоефективність і відповідність міжнародним стандартам. Це сприятиме не лише оздоровленню довкілля, а й інтеграції України в європейський ринок, залученню інвестицій і посиленню конкурентоспроможності на світовій арені.

Мета держпрограми підтримки підприємств

З моменту підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейський Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 р. № 1678-VII, Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати в законодавство положення Директиви Європейського Парламенту та Ради 2010/75/ЄС про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) від 24.11.2010 р. (далі – Директива). Її ключовим положенням є використання найкращих доступних технологій та методів управління для скорочення викидів від великих промислових установок.

Україна багато років напрацьовувала шляхи імплементації Директиви, результатом став ухвалений Верховною Радою України Закон «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» від 16.07.2024 р. № 3855-IX (далі – Закон № 3855). Документ упроваджує інтегровані підходи щодо провадження дозвільної діяльності та здійснення контролю за промисловим забрудненням на основі застосування НДТМ згідно з Директивою.

З набуттям чинності Законом № 3855 стартує реформа запобігання промисловому забрудненню, що, відповідно, забезпечить поступовий перехід підприємств на європейські стандарти згідно з НДТМ.

Особливістю Закону № 3855 є встановлення обов’язковості застосування НДТМ суб’єктами господарювання, що здійснюють види діяльності, визначені в додатку до закону, з метою досягнення встановлених відповідно до них гранично допустимих викидів.

В Європейському Союзі вимогу щодо впровадження НДТМ для промисловості застосовують іще з 1996 року.

Програма має на меті створити сприятливі умови для:

• впровадження інноваційних, енергоефективних та екологічно чистих виробництв;
• зниження рівня промислового забруднення повітря, води та ґрунтів;
• стимулювання переходу на економіку замкнутого циклу;
• гармонізації екологічної політики України із законодавством ЄС, зокрема з вимогами Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди (IPPC).

Сфера дії Програми

Постанова № 522 не містить конкретного переліку підприємств, на які поширюється її дія. Міндовкілля передбачає використання комбінованого підходу для визначення підприємств-учасників, зокрема за такими критеріями:

• екологічні: обсяги викидів/відходів, клас небезпеки;
• економічні: розмір підприємства, кількість працівників, інвестиційний потенціал;
• галузеві: пріоритетність за секторами (металургія, енергетика, хімічна промисловість  тощо);
• добровільна ініціатива підприємства: бажання подати заявку, підготувати екологічний аудит і план дій із впровадження НДТ.

Очікується, що Програма охопить різні види діяльності: від великих промислових майданчиків до комунальних установ, для яких застосування НДТМ стане обов’язковим.

Великі промислові підприємства

Закон № 3855 встановлює правові та організаційні засади щодо запобігання, зменшення та контролю забруднення, що виникає в результаті провадження видів діяльності, визначених цим документом. У додатку перераховані види діяльності таких суб’єктів господарювання:

• металургійні комбінати;
• електростанції (теплові, когенераційні);
• нафтопереробні заводи;
• цементні, хімічні, целюлозно-паперові комбінати;
• підприємства важкого машинобудування.

Ці підприємства входять до переліку, оскільки:

• мають найбільші джерела забруднення довкілля (на них припадає понад 80% викидів у повітря та воду);
• відповідають вимогам Директиви 2010/75/ЄС (IED), яка прямо стосується великих установок;
• екологічна модернізація таких підприємств має найвищий кумулятивний ефект: одна модернізація може скоротити викиди тисяч тонн забруднюючих речовин.

Окрім цього, п. 4 ст. 3 Закону № 3855 встановлено, що:

Отже, отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу напряму залежить від упровадження НДТМ.

Середні промислові підприємства

Додаток до Закону № 3855 охоплює також сектор середніх промислових підприємств нарівні з великими. До таких видів діяльності належать, зокрема, хімічне, фармацевтичне, деревообробне виробництво, підприємства харчової промисловості. Попри менший масштаб, ці підприємства мають істотний техногенний вплив (викиди, скиди) і, відповідно, підпадають під вимоги щодо впровадження (НДТМ).

Малі підприємства

У постанові № 522 відсутнє чітке виокремлення малих підприємств у контексті впровадження НДТМ. На практиці малі підприємства також не виділяють окремо, що може свідчити про недостатню адаптацію механізмів підтримки до їхніх потреб.

Відповідно до Закону «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28.02.2019 р. 2697-VIII, НДТМ прямо й однозначно визначені як ключовий інструмент екологічної модернізації промисловості. Упровадження НДТМ окреслено як загальнодержавне завдання, що стосується всіх підприємств, включно з малими. Водночас малі підприємства не виокремлені як окрема категорія, яка потребує спеціального підходу або підтримки. Це свідчить про необхідність розроблення окремих механізмів регулювання або програм, що враховуватимуть обмежені ресурси малих підприємств під час упровадження НДТМ.

Основні проблеми впровадження

В Україні впровадження найкращих доступних технологій та методів управління супроводжується низкою системних економічних, правових та інституційних проблем, що уповільнюють процес переходу промисловості на екологічно безпечніші та ефективніші практики.

Нормативно-правові проблеми

1. Відсутність повноцінного механізму впровадження НДТМ. Хоча ухвалено Закон № 3855, деякі підзаконні акти ще не розроблено або вони не набули чинності. Зокрема, не затверджено національні довідники НДТМ (BREF) для більшості секторів (існують лише кілька початкових версій: чорна металургія, тваринництво тощо).

2. Неузгодженість екологічного законодавства. Екологічне законодавство досі має риси галузевого регулювання (вода, повітря, відходи – окремо), що суперечить комплексному підходу впровадження НДТМ. Відсутність єдиного інтегрованого переліку норм та стандартів ускладнює застосування екологічних вимог для підприємств.

Фінансово-економічні проблеми

1. Висока вартість модернізації. Упровадження НДТМ потребує значних інвестицій у нове обладнання, системи контролю, фільтрації, автоматизацію виробництва. Для більшості підприємств, особливо малих та середніх, такі витрати є надмірними без додаткової фінансової підтримки.

2. Обмежений доступ до фінансування. В Україні немає спеціалізованих фондів для підтримки екологічної модернізації. Банки надають кредити під високі відсотки, а державні програми (як-от Фонд декарбонізації) перебувають у стадії формування або не мають достатнього ресурсу.

Інституційні та управлінські проблеми

1. Недостатня інституційна спроможність. Міндовкілля та обласні органи влади часто не мають достатнього кадрового потенціалу та технічних засобів для оцінки звітів НДТМ, перевірки підприємств тощо. Бракує навченої екологічної інспекції для реалізації контролю згідно з принципами інтегрованого дозволу.

2. Слабкий моніторинг і контроль. Екологічний моніторинг на підприємствах обмежений або базується на застарілих методиках. Відсутність електронних систем обміну даними між підприємствами та органами контролю уповільнює реагування на екологічні порушення.

Інформаційно-освітні проблеми

1. Низький рівень обізнаності. Чимало операторів підприємств не знайомі з принципами НДТМ, не розуміють, які саме технології вважають найкращими або як їх упроваджувати. Бракує національних тренінгових центрів, які проводили б навчання для підприємств, проєктувальників, аудиторів.

2. Відсутність бази даних. Наразі ще не створено національний реєстр НДТМ, який містив би інформацію про впроваджені технології, їхню ефективність, вартість тощо. Це ускладнює поширення передового досвіду.

Правові та адміністративні бар’єри

1. Адміністративна складність отримання дозволів. Система інтегрованих дозволів перебуває лише в процесі формування, процедура поки не автоматизована й залишається складною для підприємств. Відсутня прозора система взаємодії з громадськістю щодо погодження технологічних рішень.

2. Відсутність стимулів. У законодавстві не передбачені податкові або регуляторні пільги для підприємств, які впроваджують НДТМ. Також не встановлено прямих санкцій за невпровадження НДТМ у допустимі строки, що знижує мотивацію.

Політичні та стратегічні ризики

1. Часті зміни урядових пріоритетів і відсутність довгострокових планів щодо декарбонізації та зеленої трансформації.

2. Військові дії суттєво вплинули на здатність підприємств модернізуватися, а також на бюджетні ресурси держави, які могли би бути спрямовані на підтримку.

Без розв’язання цих проблем запровадження НДТМ залишатиметься декларативним елементом екологічної політики, а не реальним інструментом трансформації промисловості.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблем

Проблема впровадження найкращих доступних технологій та методів управління є складною і потребує системного підходу. Європейський досвід свідчить про високу ефективність НДТМ. Завдяки їх запровадженню протягом 2004-2022 років великі спалювальні установки в ЄС зменшили викиди діоксиду сірки й пилу на 92 відсотки, а діоксиду азоту – на 70 відсотків. Такий рівень скорочення викидів досягнуто одночасно з економічним зростанням.

Для України важливим є європейський досвід фінансування екологічної модернізації підприємств. Крім власних ресурсів та кредитних коштів, підприємства могли отримати фінансування впровадження НДТМ з різноманітних фондів ЄС, а також із національних фондів держав – членів ЄС.

Програмою визначено оптимальні варіанти розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів.

1. Фінансова підтримка підприємств: гранти, пільгові кредити.

Переваги цього варіанта:

• зниження витрат на модернізацію;
• стимулювання впровадження екологічно чистих технологій;
• прискорення переходу на НДТМ.

Серед недоліків – можливі труднощі з розподілом ресурсів та здійсненням контролю за їх ефективним використанням.

2. Внесення змін до законодавства: екологічні нормативи, заохочувальні механізми.

Переваги цього варіанта:

• встановлення чітких вимог;
• створення сприятливого регуляторного середовища;
• довгостроковий ефект.

Недоліки другого варіанта:

• внесення змін до законодавства вимагає тривалого часу для їх розроблення та ухвалення, що може відтермінувати отримання результатів;
• труднощі в дотриманні підприємствами нових вимог через високі витрати на модернізацію.

3. Оптимальний варіант – комплексний підхід.

Цей варіант об’єднує попередні: фінансова підтримка та зміни до законодавства. Важливо забезпечити фінансову підтримку у вигляді грантів, пільгових кредитів, що дасть змогу підприємствам суттєво знизити витрати на модернізацію та використовувати ресурси максимально ефективно.

Внесення змін до законодавства також є необхідним елементом, оскільки вони визначають загальні умови для всіх підприємств і встановлюють екологічні нормативи. Зміни в законодавстві мають забезпечити створення сприятливих умов для модернізації. Важливо розробити та переглянути екологічні нормативи, що дадуть змогу здійснити поступовий перехід на НДТМ. Водночас держава має стимулювати підприємства до виконання цих нормативів.

Комплексний підхід дасть змогу не лише знизити екологічний вплив підприємств, але й підвищити їх конкурентоспроможність на світовому ринку, сприяючи сталому розвитку національної економіки.

Шляхи розв’язання проблеми впровадження НДТМ в Україні

В умовах євроінтеграційного курсу та потреби в зниженні антропогенного навантаження на довкілля Україна активізує впровадження НДТМ у промисловості. Відповідна Програма, розрахована на п’ять років, має стати основним інструментом переходу до екологічно орієнтованої моделі виробництва. Основними напрямами реалізації Програми є фінансова підтримка підприємств та вдосконалення законодавчого середовища.

Фінансова підтримка – ключ до реальних змін

Однією з головних проблем упровадження НДТМ є високі витрати на модернізацію. Саме тому Програма передбачає низку фінансових інструментів, покликаних полегшити підприємствам перехід до нових технологічних стандартів:

• державна підтримка у вигляді часткового відшкодування витрат на кредити, узяті для впровадження НДТМ;
• кредити та гранти від міжнародних фінансових установ і донорів;
• пільгове кредитування в межах чинних національних програм, зокрема «Доступні кредити 5-7-9%»;
• фінансування з Державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, що передбачає підтримку проєктів з модернізації та енергозбереження.

Фінансова підтримка дасть змогу підприємствам оновити застаріле обладнання, зменшити викиди забруднюючих речовин і водночас зберегти конкурентоспроможність.

Законодавчі зміни – інституційна основа для впровадження НДТМ

Окрім фінансування, Програма орієнтована на формування стимулювального законодавчого середовища. Це передбачає:

• оновлення та гармонізацію екологічних нормативів з урахуванням принципів НДТМ;
• формування єдиного підходу до видачі інтегрованих дозволів на викиди, що враховуватимуть вимоги НДТМ;
• зменшення адміністративного навантаження на підприємства через спрощення процедур екологічного регулювання за умови впровадження новітніх технологій.

Такі зміни дадуть змогу забезпечити системний перехід до НДТМ на рівні галузей та забезпечити контроль якості довкілля на основі технологічних стандартів.

Очікувані результати виконання Програми та визначення її ефективності

Програма спрямована на поступовий перехід промислових підприємств до екологічно безпечних, енергоефективних і технологічно модернізованих виробництв. Очікується, що її впровадження призведе до істотного зниження рівня забруднення довкілля, зокрема викидів в атмосферу, забруднення води та ґрунтів. Водночас підприємства отримають можливість підвищити свою продуктивність та енергоефективність, що позитивно вплине на їхню позицію на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Виробництво, яке відповідає стандартам НДТМ, буде більш інвестиційно привабливим, а продукція відповідатиме європейським вимогам, що є ключовим чинником для розширення експорту.

Терміни реалізації Програми

Відповідно до постанови № 522, Програма розрахована на п’ять років. Такий термін дає змогу поступово:

• охопити всі основні галузі промисловості, на які поширюватиметься система НДТМ;
• адаптувати національне законодавство до вимог ЄС у сфері промислового забруднення;
• створити необхідні фінансові та інституційні інструменти для підтримки підприємств;
• забезпечити ефективне функціонування системи інтегрованих довкіллєвих дозволів;
• налагодити механізми моніторингу та контролю за виконанням вимог упровадження НДТМ.

Ухвалення Програми та її реалізація мають на меті досягнення екологічних, економічних та міжнародних цілей. Серед них – зниження техногенного навантаження, підвищення конкурентоспроможності української промисловості, імплементація принципів «зеленого переходу» та виконання міжнародних зобов’язань України у сфері довкілля.

ВАМ ТАКОЖ БУДЕ ЦІКАВО: