Підстави для призупинення діяльності підприємства: окрема думка судді Верховного Суду

Судові справи у сфері довкілля є складними й обтяжливими. Така ситуація пов’язана із багатошаровістю природоохоронного законодавства, складністю доведення причинно-наслідкових зав’язків і суперечливістю судової практики, зокрема на рівні Верховного Суду.

Часто рішення мають формальний характер, без належного та повного дослідження всіх обставин справи.

Наприклад, на розгляді Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду перебувала справа № 160/11107/20 за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (далі також Держекоінспекція, позивач) до приватного підприємства (далі також Підприємство, відповідач) про застосування заходів реагування, касаційну скаргу в якій подано відповідачем.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2023 р. касаційну каргу Підприємства задоволено. Під час прийняття зазначеної постанови Верховний Суд виходив із того, що як вбачається з аналізу норм Закону України «Про екологічну експертизу», чинного на момент отримання відповідачем позитивного висновку повторної державної екологічної експертизи, і положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», такий висновок зберігає свою чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля, а його дія продовжується у випадку початку реалізації суб’єктом господарювання рішення щодо об’єкта державної екологічної експертизи.

Верховний Суд констатував, що зазначений висновок державної екологічної експертизи зберіг свою чинність після введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» і мав статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно Верховний Суд визнав помилковими посилання Держекоінспекції на наявність підстав для застосування до Підприємства заходу реагування шляхом зупинення його діяльності у зв’язку з необхідністю отримання висновку з оцінки впливу.

Ознайомитися з повним текстом рішення Суду

Проте формальні висновки Верховного Суду спростовуються матеріалами справи та більше, – спонукають деяких суддів формувати окрему думку.

Зокрема в цій справі наявна окрема думка судді Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду Наталії Коваленко від 23.11.2023 р.

1. Підприємством під час господарської діяльності не було додержано проєктних рішень, передбачених техніко-економічним обґрунтуванням (далі – ТЕО) проєкту «Рекультивація звалища відходів у верхів’ях балки Розсохувата по Криворізькому шосе» і висновком повторної державної екологічної експертизи.

Зокрема, підприємством не реалізовано у повному обсязі природоохоронні заходи, передбачені висновком експертизи та ТЕО проєкту, а саме:

влаштування дренажно-водовідводного каналу, призначеного для зниження існуючого рівня ґрунтових вод;
влаштування нагорної водовідводної канави;
влаштування протифільтраційної основи (піддону) вздовж лінії сполучення низового відкосу та поверхні днища от вершка;
влаштування дренажної призми з фільтруючих матеріалів поверх піддону;
влаштування дренажного трубопроводу для перехоплення фільтрату;
влаштування приймального колодязя фільтрату зі збірних залізобетонних елементів.

Невиконання (нереалізація) вищевказаних природоохоронних заходів, вимог ТЕО проєкту та висновку експертизи було встановлено за результатами перевірок.

2. Обставинами справи підтверджується, що усі вищевказані порушення, які полягають у невиконанні проєктних рішень, передбачених ТЕО проєкту та умовами висновку державної екологічної експертизи, Підприємством не усунуті як станом на момент проведення позивачем останньої перевірки, так і на час звернення його з позовом, розгляду і вирішення справи у судах попередніх інстанцій, на дати ухвалення ними судових рішень, які оскаржені в касаційному порядку.

3. Також установлено, що внаслідок указаних порушень природоохоронного законодавства відбувається забруднення поверхневих водних об’єктів, навколишньої місцевості та земельних ділянок, розташованих поруч зі сміттєзвалищем.

Суддя звертає увагу на те, що спосіб викладення Держекоінспекцією позовних вимог дає можливість зрозуміти їх так, що необхідність повного зупинення діяльності Підприємства обґрунтовується, зокрема, такими підставами:

недодержання проєктних рішень, передбачених ТЕО проєкту;
невиконання умов висновку державної екологічної експертизи;
діяльність завдає шкоду довкіллю;
порушення залишаються неусунутими.

До усунення порушень, а отже й до виконання усіх вимог, передбачених ТЕО проєкту та умовами висновку державної екологічної експертизи, а не лише до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, і просив зупинити діяльність Підприємства позивач.

Однак, усі викладені обставини судом касаційної інстанції залишені поза увагою та без жодної оцінки, тому призвели до прийняття Верховним Судом постанови, яка не відповідає закону та критеріям, що ставляться до судового рішення.

Під час викладення окремої думки Суддя звертає увагу на висновки цього самого Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано підстави та порядок застосування заходів реагування в разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Зокрема, у справі № 160/7772/18 (постанова від 22.10.2021 р.) Верховний Суд сформулював висновок щодо визначення суті, правового значення, основних ознак, умов і підстав застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які є необхідним оперативним і превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров’ю людей. Застосування таких заходів зумовлено виключно наявністю підстав, які засвідчують наявність для життя і здоров’я людей загрози внаслідок забруднення довкілля.

Такий захід реагування, як зупинення в судовому порядку певного виду господарської діяльності, зокрема часткове, за своєю природою є запобіжним заходом, який покликаний запобігти поширенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище та здоров’я громадян, а його застосування в найкоротші строки покликане мінімізувати такий вплив і шкоду (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.05.2019 р. у справі № 826/3031/18).

Також Верховний Суд у постановах № 807/1410/17 від 11.09.2019 р. та № 804/3983/18 від 31.03.2021 р. звертав увагу на те, що захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, вибір якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей.

Повне або часткове зупинення виробництва є більш суворим заходом реагування за винесення припису. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб’єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, а й ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб’єктів господарювання, щодо яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров’ю людей. Утім, за своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров’ю людей, у зв’язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування (висновки, наведені у постановах Верховного Суду у постановах від 11.09.2019 у справі № 807/1410/17 та від 22.10.2019 у справі № 816/1349/16).

Існування одних лише цих обставин, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, за висновками Верховного Суду, наведеними у зазначених вище постановах, було достатньо для того, щоб застосувати запропоновані Держекоінспекцією заходи реагування, не кажучи вже про низку інших грубих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, на які позивач вказував у своєму позові, та які станом на момент звернення до суду з цим позовом залишалися неусунутими й були зафіксовані у матеріалах перевірок, проведених у 2017 – 2020 роках, спричиняли забруднення атмосферного повітря, поверхневих водних об’єктів та підземних вод, навколишньої місцевості сміттєзвалища, навколишніх земельних ділянок, несанкціоноване звалювання відходів, облік і паспортизацію яких не здійснювали тощо.

Очевидно, що такі порушення об’єктивно становили загрозу для життя і здоров’я людей внаслідок забруднення довкілля, а отже, зумовлювали наявність передбачених законом підстав для застосування заходів реагування, указаних у вимогах позову Держекоінспекції.