Про основні правила та вимоги поводження з відходами від транспорту

Від редакції

Специфіка роботи суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність із надання послуг транспорту або мають на балансі чи експлуатують транспорт, передбачає утворення відповідних відходів. Щоб правильно задокументувати їх та передати на утилізацію — скористайтесь алгоритмом, наведеним у нашій статті.

Відповідно до Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР, відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Важливо!

Для того щоб починати поводження із власними відходами, необхідно усвідомлювати, які саме відходи утворюються на вашому об’єкті.

Алгоритм

1) Насамперед потрібно провести інвентаризацію, ідентифікацію та паспортизацію відходів.

1

Інвентаризація відходів — комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об’єктів поводження з ними.

2

Ідентифікація відходів — віднесення відходів до певних категорій та класифікаційних груп, виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для довкілля, здоров’я людини, технологічних можливостей утилізації, знешкодження.

3

Паспортизація відходів — процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

На початковому етапі інвентаризації відходів потрібно визначити код відходу за Державним класифікатором відходів ДК 005-96.

Отже, якщо підприємство здійснює діяльність із надання послуг транспорту, чи просто має на балансі чи експлуатує транспорт, то під час інвентаризації відходів слід звернути увагу на розділ Б5 (група 60) Класифікатора відходів:

До групи 60 належить класифікаційне угруповання:

  • відходи, пов’язані з послугами транспорту (600).
КОД  Назва класифікаційного угруповання 
60  ВІДХОДИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОСЛУГАМИ ТРАНСПОРТУ 
600  Відходи, пов’язані з послугами транспорту 
6000  Відходи, пов’язані з послугами транспорту 
6000.2  Відходи виробничо-технологічні, які утворилися під час експлуатації транспортних засобів та перевезень (у т. ч. відходи речовин, матеріалів та інших компонентів) 
6000.2.8  Відходи масел технічних 
6000.2.8.01  Масла гідравлічні, які містять поліхлорований дифеніл чи поліхлорований терефталат, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.02  Масла гідравлічні хлоровані інші, що не є емульсіями, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.03  Масла гідравлічні нехлоровані, що не є емульсіями, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.04  Масла технічні, що є хлорованими емульсіями, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.05  Масла технічні, що є нехлорованими емульсіями, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.06  Масла гідравлічні, які містять тільки масло мінеральне, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.07  Масла гідравлічні інші зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.08  Масла та мастила моторні, трансмісійні хлоровані зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.09  Масла та мастила моторні, трансмісійні нехлоровані зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.10  Масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.11  Масла ізоляційні та масла теплопередавання, які містять поліхлорований дифеніл чи поліхлорований терефталат, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.12  Масла ізоляційні та масла теплопередавання хлоровані інші зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.13  Масла ізоляційні та масла теплопередавання нехлоровані зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.14  Масла ізоляційні та масла теплопередавання синтетичні зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.15  Масла ізоляційні та масла теплопередавання мінеральні зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.16  Відходи масел трюмних від стічних труб пірса 
6000.2.8.17  Масла трюмні від судноплавства, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.8.18  Частинки тверді масло-, водовідокремлювачів 
6000.2.8.19  Шлам масло-, водовідокремлювачів 
6000.2.8.20  Шлам масловловлювачів 
6000.2.8.21  Відходи масла, не позначені іншим способом 
6000.2.9  Відходи, які утворилися під час експлуатації транспортних засобів та перевезень, не позначені іншим способом або комбіновані 
6000.2.9.01  Каталізатори із вмістом дорогоцінних металів, вилучені з транспортних засобів, зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.02  Каталізатори, вилучені з транспортних засобів, інші зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.03  Шини, зіпсовані перед початком експлуатації, відпрацьовані, пошкоджені чи забруднені під час експлуатації 
6000.2.9.04  Батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.05  Батареї нікелево-кадмієві зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.06  Елементи ртутні сухі зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.07  Батареї лужні зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.08  Батареї та акумулятори інші зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.09  Електроліт із батарей та акумуляторів відпрацьований 
6000.2.9.10  Шлам або емульсії опріснювачів 
6000.2.9.11  Емульсії інші зіпсовані або відпрацьовані 
6000.2.9.12  Залишки очищення резервуарів для морських перевезень, що містять хімічні продукти 
6000.2.9.13  Залишки очищення резервуарів для морських перевезень, що містять нафтопродукти 
6000.2.9.14  Залишки очищення резервуарів для перевезень залізничним та автомобільним транс-портом, що містять хімічні продукти 
6000.2.9.15  Залишки очищення резервуарів для перевезень залізничним та автомобільним транспортом, що містять нафтопродукти 
6000.2.9.16  Залишки очищення резервуарів для зберігання, що містять хімічні продукти 
6000.2.9.17  Залишки очищення резервуарів для зберігання, що містять нафтопродукти 
6000.2.9.18  Відходи тверді морських перевезень, які утворилися внаслідок псування, забруднення чи ураження вантажів 
6000.2.9.19  Нафтопродукти, забруднені під час транспортування по нафтопроводах 
6000.2.9.20  Продукти інші, забруднені під час транспортування по трубопроводах 
6000.2.9.21  Відходи перевезень повітряним транспортом 
6000.2.9.22  Відходи перевезень, не позначені іншим способом 
6000.3  Відходи кінцеві, пов’язані з послугами транспорту 
6000.3.1  Продукція бракована, що утворюється під час надання послуг транспорту 
6000.3.1.01  Транспортні засоби й транспортувальні комплекти, списані на брухт 
6000.3.1.02  Товари, у т. ч. харчові продукти, зіпсовані, забруднені або неідентифіковані внаслідок внутрішніх перевезень 
6000.3.1.03  Товари, у т. ч. харчові продукти, зіпсовані, забруднені або неідентифіковані внаслідок транскордонних перевезень 
6000.3.1.04  Тара металева, скляна, дерев’яна, текстильна, картонна та паперова, яку використовують під час перевезень, зіпсована, чи відпрацьована, чи забруднена 
6000.3.1.05  Канати сталеві відпрацьовані 
6000.3.2  Транспортні засоби, забруднені радіонуклідами та (або) шкідливими (небезпечними) речовинами, що зняті з експлуатації та потребують знешкодження 

Якщо підприємство не надає послуг транспорту, а лише використовує транспорт для власних потреб, то орієнтовний перелік відходів, які можуть утворюватися від експлуатації та обслуговування транспорту, буде таким:

  • відпрацьовані шини;
  • відпрацьовані акумулятори;
  • відпрацьовані мастила;
  • відпрацьовані фільтри;
  • промаслений чи замазучений пісок;
  • промаслене дрантя.

Однак перелік відходів передусім залежить від типу транспортного засобу.

Крім того, дуже важливо з’ясувати, хто саме є власником відходів. Розглянемо кілька ситуацій та варіантів:

Ситуація 1
Транспорт орендований. Хто власник відходів — орендар чи орендодавець?

Варіант 1. Власник відходів — орендар.

Якщо суб’єкт господарювання взяв у оренду транспорт та використовує його у своїй діяльності, причому самостійно або за свій рахунок здійснює його ремонт або технічне обслуговування (замінює масло, АКБ, шини тощо) і це зобов’язання може бути вказано в Договорі оренди (необов’язково), то відходи від експлуатації транспортних засобів є відходами орендаря.

Варіант 2. Власник відходів — орендодавець.

Якщо в договорі оренди транспортних засобів вказано, що орендодавець несе відповідальність за технічне обслуговування, ремонт та забезпечення транспортних засобів витратними матеріалами, а орендар лише використовує транспортні засоби (наприклад, погодинна оренда) та повертає їх орендодавцю, компенсуючи при цьому всі витрати на обслуговування, то власником відходів від транспорту буде орендодавець. Однак не слід забувати, що якщо на території підприємства буде виявлено підтікання мастила чи нафтопродукту, яке потрібно буде ліквідувати та зібрати сорбентом (піском) чи дрантям, то у підприємства-орендаря все одно будуть такі відходи, як промаслений пісок та ганчір’я.

Ситуація 2
Хто власник відходів від ремонту транспортних засобів на СТО — власник (чи користувач) ТЗ чи СТО?

Варіант 1. Власник відходів — власник
(чи користувач) транспортного засобу.

Якщо підприємство здійснює технічний огляд чи ремонт транспортного засобу на станції технічного обслуговування, але всі комплектуючі та витратні матеріали (мастила, нові АКБ, шини, фільтри тощо) закуповує самостійно та надає в СТО для заміни, то відпрацьовані комплектуючі, які будуть зняті з ТЗ будуть власністю підприємства. Ці відходи, більшість з яких є небезпечними, підприємство зобов’язано обліковувати та передавати на утилізацію чи видалення спеціалізованим чи ліцензованим організаціям. Слід звернути увагу на те, що такі відходи не можна залишити на СТО, оскільки жодна СТО не має Ліцензії на поводження із небезпечними відходами. Ці відходи потрібно забрати з СТО і надалі їх навіть можна продати, як, наприклад, відпрацьовані мастила чи АКБ, але покупець обов’язково повинен мати Ліцензію на поводження із небезпечними відходами.

Варіант 2. Власник відходів — СТО.

Якщо підприємство не закуповує за власний кошт жодних комплектуючих, а натомість має договір з СТО в якому написано щось на кшталт «Відходи від ремонту та ТО транспортних засобів замовника — є відходами від діяльності СТО» та сплачує послуги СТО «під ключ», тобто не закуповує окремо запчастин, то власником відходів буде СТО. Як правило СТО, в договорах яких є подібний пункт, мають власні Звіти про інвентаризацію відходів та технічні паспорти на відходи від своєї діяльності.

Алгоритм

2) За результатами інвентаризації та ідентифікації відходів скласти «Звіт про інвентаризацію відходів».

3) Оформити Технічні паспорти на кожен із відходів.

4) Запровадити первинний облік відходів за формою № 1-ВТ.

5) Укласти договори зі спеціалізованими й ліцензованими компаніями на утилізацію чи видалення відходів.

6) Облаштувати місця тимчасового зберігання відходів на підприємстві до відправлення їх на утилізацію чи видалення.

Зверніть увагу!

Зберігати небезпечні відходи на території підприємства без отримання Ліцензії на поводження із небезпечними відходами можна не більше 1 року.

Більш детальні вимоги щодо місць тимчасового зберігання відходів, які можуть містити специфічні умови та можливості кожного підприємства, як правило, містяться в Звіті з інвентаризації відходів, або в Інструкції щодо поводження із відходами на підприємстві, в яких установлюється порядок і план дій з організації збору, первинного обліку та руху відходів, їх належного зберігання тощо. Для складання цих документів необхідно володіти великим обсягом специфічних знань та досвідом, тому доцільно звертатись до спеціалізованих організацій за розробкою таких документів.