Зазначу, що з 2012 року систему поводження з відходами цілеспрямовано і методично знищено, а саме:

• Закон України «Про відходи» не відповідає реаліям сьогодення та наразі створює більше проблем, ніж їх вирішує;
• система управління відходами на рівні держави відсутня;
• територіальні органи Мінприроди, які на етапі затвердження лімітів мали змогу щорічно уточнювати стан справ та якось впливати на ситуацію, ліквідовано у 2014 році;
• функції контролю у Держекоінспекції обмежено, перевірки перетворилися на формальність, а рівень кваліфікації інспекторів дуже низький. Після ліквідації Держекоінспекції ситуація прогнозовано погіршиться;
• ліміти на утворення відходів скасовано 2014 року, новий регуляторний механізм не розроблено, дозволи на утворення відходів не видаються;
• після зупинення дії ДСанПіН 2.2.7.029-99 у 2014 році, натепер відсутня належна система визначення класів небезпеки відходів;
• класифікатор відходів не відповідає сучасним вимогам та не дозволяє ідентифікувати відходи;
• система обліку відходів тільки спотворює нинішній стан, системний аналіз зібраної Держстатом інформації не проводиться;
• податкова політика в цій сфері неефективна, фіскальні стимули не використовуються.

Тому невипадково левову частку випуску присвячено проблематиці відходів, як-от: стосовно перспектив обліку відходів, особливостей управління небезпечними медичними відходами тощо. У цьому випуску також пропонуємо розглянути питання щодо збору та утилізації відходів електронного й електротехнічного обладнання, а також радіоактивних відходів.

Сподіваємося, зазначені у випуску проблеми сфери вже згодом будуть вирішені, адже, вочевидь, такий стан справ продовжуватися далі не може…

Нагадую, триває передплата на 2020 рік!

Дякую, що залишаєтеся з нами!