Водозабір та споживання в Україні до 2025 року прогнозно зросте майже в півтора раза. При цьому якість водних ресурсів в країні погіршується щороку. Але системна робота в цьому напрямку не провадиться, до того ж в Україні відсутня єдина державна водна політика (про це — у матеріалах випуску).

Водночас грошовий обсяг ринку модернізації водної галузі України становить майже 40 мільярдів доларів. І ці кошти необхідні для того, щоб стабілізувати галузь: побудувати нові очисні споруди, модернізувати водоканали великих міст, зробити санацію труб.

Кошти та розуміння необхідності інвестування у водні підприємства країни у МФО є, але немає достатньої «інфраструктури» для якісного використання цього фінансового ресурсу.

У випуску ми прагнемо показати різнобічність сфери, позицію кожного з учасників ринку, надаємо бачення екоперспектив розвитку водно-комунального господарства в контексті реалізації Стратегії водної політики України — 2019, роз’яснюємо законодавчі вимоги та порядок оплати за скидання стічних вод та надаємо інформацію щодо тих проектів модернізації, що вже реалізуються.

Професійна асоціація екологів України (ПАЕУ) розділяє необхідність законодавчого регулювання мийних засобів та підтримує спрямованість законопроекту на обмеження застосування в Україні мийних засобів на основі фосфатів, які є одним з головних чинників забруднення поверхневих водних об’єктів. Водночас ПАЕУ вважає за доцільне висловити щодо проекту побажання, викладені в таблиці на стор. 25.

Але ж ставлення до води як до ключового ресурсу суспільства — це прикмета рівня розвитку держави. То якого ж рівня заслуговуємо всі ми?

Відсутність рішень для галузі — наразі відправна точка, що має об’єднати підприємства, водоканали, водокористувачів, законодавців!